«Українці мають замовкнути!» Бандарєнко заволала що це вони, «руськагаварящіє панаєхавшиє», а не українці, створювали цю країну

Лєна Бондарєнко сьогодні на ЗіК переконувала всіх, що це вони, приїжджі в третьому поколінні «русскоязичниє», а не українці, «створювали цю країну» — тому українці мають замовкнути і визнати пріоритет приїжджих і язика:

«Те, кто говорит о том, что для него родным является украинский и он его безумно любит — с чего он взял, что что я, от природы русскоязычная, меньше могу любить свой родной язык, хотя он русский.

Поэтому здесь рассказывать о том, что есть какие-то приоритеты для языка в нашей стране — можно рассказывать кому угодно, но не нам. Я — человек, который старше это страны, понимаете, я не приезжая, я не пришлая. Я здесь родилась, здесь родился мой отец, … здесь родился мой дед — и они все русскоязычные.

Мы создавали это государство! Мы! Мы — налогоплательщики, мы — граждане, и мы требуем соответствующего достойного уважения нашего родного языка! Всё! Должны быть сняты абсолютно все ограничения в отношении языковой политики!

…Когда нам рассказывают о том, что «язык является обязательным условием для формирования государства» — чушь собачья! Когда нам рассказывают о том, то «язык является обязательным для того, чтобы государство сохранилось — это является наглой откровенной ложью!

Даже когда спрашивают, «какой ваш родной?», люди говорят «украинский» — они путают родной с государственным! А сами говорят на русском!».
—

Те, що Лєна бреше — аксіома, бо не потребує жодних доказів. Вона спокійно приводить в якості прикладів «відсутності державної мови» колоніальні держави — Сингапур, Бразилію і Канаду, а також Австрію — одну з кількох держав розселення німецького етносу.

Але спробувала би Бондарєнко нести єресь про «русскій язик нє важен» в Росії, де на підтримання мови і її носіїв навіть за кордоном витрачаються астрономічні для України бюджети — дуже швидко би позаздрила тюремній долі Навального.

А в Україні топтатись державною мовою і україномовними українцями можна вільно. Що Лєна й робить — регулярно і з великим натхненням.

Олексій Петрович Голобуцький