Такою обуреною я ще ніколи не була. Приїхала до дітей, до сина й невістки, погостювати, поки чоловік в нашій хаті ремонт робить. І от спостерігаю вже третій ранок картину: Олег мій встає о пів на шосту, бо йому на роботу треба дві години добиратися.

Три дні я мовчки спостерігала, як мій син встає зі сходом сонця, сам собі, намагаючись не гриміти посудом, готує якийсь сніданок, бере щось з собою і йде на роботу, поцілувавши сплячу дружину. Я відчула, як в мені все закипає. Та невже так важко встати і вирядити чоловіка на роботу, як належить?

В мене теж чоловік рано йшов, та ще й двоє малих дітей було, але я кожного ранку смажила йому яєчню, складала свіженький “тормозок”, а потім бралася до справ. Яке там спати!

А вона вилежується-ніжиться, наче пава!
Четвертого ранку я прокинулася о 5-тій, пішла на кухню, посмажила оладок і яєчню, приготувала бутерброди синові на роботу.

Він, звичайно, здивувався і зрадів, коли все те побачив, подякував, але сказав, що мені не варто було “колотитися”. Я відповіла, що для мене це за радість.

Коли за Олегом зачинилися двері, я постукала у спальню до невістки. Сонна, вона накинула халатик і вийшла до мене.
– Доброго ранку, мамо! Чого це вам не спиться у таку рань? – запитала вона.
– А тому, донечко, мені не спиться, що не можу я бачити й чути, як моя дитина піклується сама про себе, наче ніякої жінки в нього й немає. Ось ходи зі мною.

Ми прийшли на кухню, і невістка побачила оладки, а на пательні – половину великої яєчні.
– Ось так справжня дружина має проводжати чоловіка на роботу щоранку! А те, що я бачу, м’яко кажучи, мені не подобається.

Оля знизала плечима.
– Олег мене не за яєчню любить. Ви що, і справді вважаєте, що шлях до серця чоловіка через їжу лежить? Думаєте, чоловіки до коханок на борщі бігають?.. Але за оладки дякую, я з задоволенням поснідаю з кавою, і вас запрошую приєднатися! Ось тільки душ прийму, – і вона вийшла з кухні.

Після сніданку з невісткою я поїхала додому. Краще допоможу чоловікові з ремонтом, ніж дивитися на незрозумілу мені картину сучасного сімейного життя…