Няня розповіла, чому в дитячому будинку немовлята не плачуть

Ця історія змушує замислитися, як пощастило тим, у кого є батьки, і яке це щастя, коли є діти. Вона переверне ваше ставлення до своєї дитини.

Просто прочитайте… «Одного разу, коли моя дочка була маленькою, ми залишили її на бабусю, і пішли з чоловіком до церкви. Там священнослужитель розповів історію, від якої до сьогодні по шкірі біжать мурашки, і навертаються сльози.

Далі з його слів…
Я часто відвідую дитячі будинки, щоб поспілкуватися з сиротами і дізнатися, чи не потребують вони в чомусь. По можливості, ми намагаємося надавати дітям допомогу. Одного разу, я зайшов до кімнати, де лежали немовлята. Перше, що вразило мене – тиша в кімнаті. Вони не видавали жодного звуку, хоча і не спали.

Просто лежали і дивилися в стелю. Я запитав у медсестри, чому вони мовчать, адже вони повинні плакати і привертати до себе увагу, як це зазвичай роблять немовлята. На це няня сказала, що коли малюків тільки привозять, вони постійно плачуть і чекають, що хтось підійде, заспокоїть їх. Але у медсестер багато справ, і вони не можуть багато часу приділяти одному малюкові.

Тому вони не встигають часто підходити до них, тим більше ласки ці діти не отримують. Коли немовлята розуміють, що до них ніхто не прийде, вони втрачають надію і перестають плакати. Вони усвідомлюють, що мама не прийде, не обійме їх, вони залишилися одні.

Я слухала цю історію і плакала. Прийшовши додому, я підійшла до сплячої дочки, поцілувала її і пообіцяла, що ніколи і ні за що не кину її. Я завжди буду поруч, щоб підтримати, заспокоїти, вислухати, коли їй це буде потрібно».

Друзі, Вам подобається ця стаття?