— На якій, матусю, мові розмовляє пташка? На якій шумить струмочок і дзвенить комашка? — На своїй, моя дитино, тій, яка вродила. Гріх забути рідну мову, в ній велика сила.

— На якій, матусю, мові розмовляє пташка? На якій шумить струмочок і дзвенить комашка?
— На своїй, моя дитино, тій, яка вродила.
Гріх забути рідну мову, в ній велика сила.

— Мамо,чуєш, як відлуння в лісі розмовляє?! Воно мову мою, мамо, дуже добре знає.
— Знає, серденько, звичайно, та воно порожнє.
Той, хто власну мову має, той непереможний!
— Заспівай мені, матусю, пісню колискову!
І згадай у співі тому всіх обов’язково.

І кота, що ходить тихо, і сіреньку мишку.
Ще в животику я чув це і сидів там тишком…
— Так, дитино, я співала, ту, що сама знаю.
Якщо маєш чуйне серце, воно пригадає.

Пам’ятай, моя дитино, пісню материнську!
Хай далеко люди чують мову українську!
© Катя Сорока