Мудpa притчa пpo те, чому пoгaні люди живуть добpe, а у дoбрих повно пpoблем

Не роздавайте своє душевно добро усім: ним слід ділитися лише з тими людьми, хто цього дійсно заслуговує. Свій внутрішній світ слід берегти, як найдорожче багатство, адже зрада, підлість, агресія — найбільше руйнують нашу душу та перетворюють добре серце в кам’яне.

Часто добрі люди дбають про інших, викладаються на повну, щоб інші були щасливі, але при цьому — забувають про себе та власні бажання. А потім замість вдячності чують слова, які просто проходять ножем по серцю: щось типу «тебе ніхто не просив допомагати», або «я б і без тебе справився». В нашому світі добрі справи вже давно втратили свою цінність, тому слід зупинитися і подумати, чи варті вони того…

От сьогодні ми хочемо вам розповісти історію, яка дасть відповіді на всі ваші запитання…
«В одному поселені жив старець, який був дуже розумним і багато хто звертався до нього за допомогою, щоб той поділився мудрою порадою. І от одного дня забігає до нього жінка, вся в сльозах:
– Підкажіть, бо я дійсно не знаю, як мені далі жити… – вона промовила ці слова і далі сльози потекли рікою.

– Я все життя намагаюся добре ставиться до інших, мене з дитинства батьки вчили, що останню сорочку слід віддати тому, хто цього дійсно потребує. От і живу так, допомагаю всім і не чекаю нічого взамін. Правда, люди такі жорстокі — вони просто використовують мене, а потім викидають з власного життя. Я вже настільки розчарувалася в цьому світі, що не знаю, як знову довіряти іншим. Я дуже втомлена. От і як мені далі жити?

Старець мовчки слухав історію жінки, а потім промовив:
– Добре, давайте роздягайтеся й ідіть на вулицю.
– Вибачте, але я не піду оголеною на вулицю! Це напевно якийсь жарт? З мене буде насміхатися все село…

Мудрець раптово підвівся, відчинив двері і поклав дзеркало на стіл.
– Значить оголювати чужим людям своє тіло вам соромно, а душу — ні. Просто гляньте на ці двері, те ж у вас всередині — все відчинено навстіж. А душа — це дзеркало, а кожен хто проходить крізь ці двері, буде намагатися в нього заглянути. І не завжди перехожі будуть добрими та доброзичливими. Більшість з них буде намагатися вас вколоти, зробити боляче, адже іншим не зрозуміти, чому ви не зачиняєте ці двері. Іншим людям важко визнати те, що інші можуть бути кращими. Їм соромно дивитися на ваші відчинені двері, адже свою душу вони зачинили за сімома замками.

– Я це розумію, але я не вмію жити по-іншому…
– Ходи сюди, я тобі ще дещо покажу. Ось глянь у мій сад, який знаходиться позаду мого дому. Тут у мене багато квітів, за якими я ретельно доглядаю, щоб вони милували моє око рясним цвітом. Будьте такими, як ці квіти — демонструйте красу своєї душі тим людям, яким ви дійсно важливі. Кому не важко приділити вам час, допомогти. Тоді і квіти у вашій душі будуть ще кращими…

У світі багато бруду і зла. Але той, хто хоче, залишається чистим… Головне бути чесними і не демонструвати свою внутрішню красу брудним та злим людям, які цього навіть не помітять.