Згідно з народними повір’ями, якщо у цей день скло пітніє від морозу, варто очікувати ранньої весни. Якщо ж на склі вимальовуються візерунки, найближчим часом на потепління розраховувати не слід. Тимофіїв день – це народне свято, що традиційно святкують щороку 4 лютого, або ж 22 січня за старим стилем. Згідно з православним календарем, у цей день прийнято вшановувати пам’ять єпископа Тимофія, одного з сімдесяти Христових апостолів. В народі часто зустрічаються такі альтернативні назви цього свята, як «Тимофіївські морози», «Тимофій-напівзимник» або «Тиміш».
Святий апостол Тимофій походив з міста Лістри, що знаходиться на території сучасної Малої Азії, та навчався богослов’ю у апостола Павла, який цінував наснагу свого кращого учня й згодом призначив його своїм соратником й супутником у проповідях. Досягши зрілого віку, Тимофій зайняв посаду єпископа Ефесівської церкви, на якій прослужив близько 15 років. У віці 80 років єпископ загинув мученицькою смертю, намагаючись навернути язичників до християнства, а ті у відповідь нещадно закидали закидали апостола камінням.
День поминання Тимофія в часи Київської Русі вважали рівно серединою зими. Наші пращури вірили, що «Тимофій збиває ріг зими», однак навіть попри те, що половина зими залишається позаду, не слід рано радіти, бо ж недаремно на честь апостола свою назву отримало таке цікаве поняття, як тимофіївські морози.
Вважалося, що саме з Тимофіївого дня розпочиналися жорстокі хурделиці і заметілі. Про морозах складали приказки, наприклад такі: «Тимофеевский мороз півзими з собою забрав»; «Афанасій-мороз морозить ніс, а ти почекай – Тимофія дощі». З ними було пов’язано і кілька прикмет: якщо у мороз «пітніють» скла — це до потепління; якщо по склу біжать візерунки — холоди триватимуть ще довго.
Також дивилися на небо: якщо видно сонце — значить, весна буде рання. Зате снігопад на Тимофія обіцяв хороший врожай зернових. Пасічники в цей день спостерігали за бджолами — точніше, прислухалися до звуків з омшаника. Якщо дзижчали комахи ледве чутно — це означало, що все йде добре; якщо ж гудіння було неспокійним — щось з бджолиною сім’єю не в порядку.
В цей день, як і в інші дні-«полузимники», перевіряли засіки. Важливо, щоб зерна, овочів та кормів для худоби вистачило до нового врожаю. Якщо господарі бачили, що запаси мізерні, доводилося економити. З цього приводу говорили: «До весни мужику важче — хліб у засіках міліє».
А ось дівчата-рукодільниці в цей день веселилися — каталися з гірок на донцах, на яких пряли льон і вовна. При цьому дивилися: хто далі прокотиться — у тій в господарстві і вродить льон.
Друзі, Вам подобається ця стаття?
Поділіться з друзями!
