Думку автора опубліковано без жодних змін синтаксис та орфографію збережено. Пряма мова – Валентина Степанова
За своє життя, я пройшла три Майдани.. ще зовсім молодою я підтримувала голодуючу Революцію на граніті, свято вірячи, що щось зміниться. В ті часи я вперше побачила Чорновола і стала його прихильницею. В країні все змінювалося, руйнувалося старе і будувалося нове. ” Мудрий український нарід” обрав комуняку, хоч і проголосував за Незалежність.
Потім шахтарі… Грюкіт шоломів, пікети, вимоги, страйки і повна підтримка українським народом. Мій чоловік, коріння якого в Донецьку, мені сказав: ви ще наплачетеся з тим Донбасом… І я не розуміла його слів.
Потім Помаранчева революція. І полізло лайно з Донбасу…. Тоді відкрилося істинне обличчя, Донбасу, змосковщене і примітивне..
Десять років по тому… Ми жили поряд з монстрами, які постійно хотіли нашої крові.. я не говорю про патріотів. Хороші люди є всюди.. честь і хвала їм, та світла память всім загиблим за Україну мешканцям Донбасу.
І тепер, після шести років протистояння, ми впускаємо знову їх у наше життя, починаючи з ВУЗів.. що найбільше мене страшить, так це те, що вони не мають обмежень у виборі.
А значить, що вони прийдуть і в військові заклади, і отримають знання ведення війни.. ми робимо кузню спеціалістів для ворога..
Знову “мудрий український нарід” наклав велику зелену купу… Картіна маслом…
Друзі, Вам подобається ця стаття?
Поділіться з друзями!
